Мати поїхала працювати за кордон, і там знайшла нове кохання, тож подала на розлучення. А її чоловік залишився із трьома донечками… Такі історії під час війни – не рідкість, розповідає тренерка Віта Чмеленко. Нерідко у цьому разі батько і працює, заробляє гроші, і готує, і речі треба попрати… А дівчатка ростуть, тож він не справляється з вихованням, зовсім не вистачає сил і часу. Це справжнє вигорання і розгубленість. Тож чоловік звертається за допомогою.
В подібних випадках «швидкою допомогою» для дітей із сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах, стають патронатні родини.
Тренінг
Про них йшлося на тренінгу «Відкритий діалог: шляхи пошуку кандидатів у патронатні вихователі». Цей захід пройшов 17 квітня в укритті Центру позашкільної роботи – в рамках впровадження та реалізації проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату». А брали участь у ньому представники Служби у справах дітей Путивльської громади, Відділу з питань соціального захисту та охорони здоров’я та старости, працівники зі старостинських округів. Всі ті, хто можуть (і мають) допомогти у пошуку кандидатів до патронату. Тому що, як ніколи зараз, у громаді та на Сумщині в цілому потрібні патронатні вихователі та їх добровільні працівники.
Регіональна координаторка проєкту «Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату» Діана Глобенко розповіла, що проєкт впроваджується організацією «Партнерство «Кожній дитині».
– Мета цього проєкту – це збільшення кількості патронатних родин у країні вдвічі, – зазначила вона. – Наразі на Сумщині у ньому беруть участь 5 громад: Недригайлівська, Тростянецька, Нижньосироватська, Чернеччинська і Путивльська. А на меті сьогоднішнього тренінгу – донести громаді, учасникам, як правильно інформувати про послугу патронату, щоб знайти саме у Путивльській громаді кандидатів у патронатні вихователі.
Також пані Діана пояснила, у чому важливість роботи саме патронатних сімей:
– Справа у тому, що, наприклад, у Євросоюзі не поширені інституційні заклади (дитбудинки або інтернати, – ред.). І влаштування дитини у такий заклад із сімейного оточення – це порушення права дитини на виховання у родині. Тому на рівні нашої держави широко розповсюджується сімейні форми виховання. Тож коли є невеликий проміжок часу, коли дитина втратила можливість з певних причин перебувати у своїй біологічній родині, на допомогу приходить патронат. Це така «швидка допомога», щоб дитина не потрапила в інтернат. До того ж, якщо біологічна родина за цей час виправиться, то можливе повернення дитини до неї.
Інтереси дитини – ось що головне, чим мають керуватися дорослі, які вирішують подальшу долю у разі скрути, загибелі батьків чи інших життєвих обставинах. Малеча або підліток мають почуватися захищеними. Тому в той час, коли вирішується подальша доля дитини – для неї шукають опікуна, прийомну сім’ю тощо – вона може побути в патронатній родині. Якщо у громаді є патронатна родина, це може врятувати дітей від того, що їх відправлять до інтернатної установи.
Хто може стати патронатним вихователем?
Патронатний вихователь – це той, хто разом із членами своєї родини тимчасово (до 6 міс.) доглядає за дитиною, займається її вихованням та реабілітацією. По суті, це справжня робота, за яку держава сплачує кошти та надає фінансову підтримку на годування та інші потреби дітей. А також – справжнє покликання. Адже треба не просто вміти спілкуватися з дітками, з підлітками чи з вагітними неповнолітніми, чи навіть – з немовлятами. Треба розуміти, що робиш по-справжньому важливу справу. І дійсно любити дітей!
До речі, щоб стати патронатним вихователем, треба пройти нетривале навчання (зазвичай – 1 місяць).
Гості із Сум також розповіли про цікавий приклад. Одна жінка вирішила зайнятися патронатом і піклуватися про діток, вже маючи подібну роботу – працювала у інтернаті. І коли завітали до неї у гості, побачили великий, доглянутий, сучасний будинок. На питання «Чому вирішили займатися патронатом?» вона відповіла:
– Я і так працюю з дітьми-сиротами. Так чому б мені не займатися подібною роботою у себе вдома? Люблю дітей, а чоловік працює далекобійником, тож його часто немає вдома.
Крім того, жінка зазначила, що хоче трохи більше заробляти, щоб у майбутньому отримувати більшу пенсію. А робота патронатного вихователя непогано оплачується. Як розповіли спеціалісти, вихователь отримає 3 мінімальні заробітні плати, або мінімальну заробітну плату – у разі очікування дитини.
Куди звертатися?
Якщо ви відчуваєте у собі сили та маєте бажання допомагати дітям – звертайтеся до Служби у справах дітей. Вона знаходиться у м. Путивлі, в адміністративній будівлі, що по вул. Героїв Путивльщини, 84, ІІ поверх, каб. 15.
Впевнені, у вас все вийде! Особливо, якщо у вас вже є діти, або маєте педагогічний досвід. А на Путивльщині обов’язково має бути така родина, де діти можуть побути – тимчасово – у людських умовах.
