Бачить красу там, де інші проходять повз. 40-річний путивлянин Олександр уміє перетворювати прості речі на справжні витвори мистецтва.
Там, де більшість із нас бачить лише гілку або шматок деревини, він бачить майбутню поличку, вішалку, органайзер, підставку чи ще якусь функціональну красу. Його вироби – не просто зручні речі для дому, а маленькі шедеври, народжені з уяви, терпіння й щирої любові до ручної праці.
Хобі, яке з дитинства стало частиною життя
Як розповів пан Олександр, попросивши не вказувати його прізвище, він почав захоплюватися столярною справою ще у дитинстві. Це не було домашнім завданням чи чимось вимушеним – скоріше чимось, що приносило задоволення та гріло душу. Та і з роками це захоплення не зникло. Навпаки, набрало нових обрисів. Сьогодні він виготовляє вироби не лише для себе, а й для близьких, а кожна річ – наче маленький шедевр.
Натхнення під ногами
Путивлянин розповів, що він не купує дорогу деревину чи матеріали – він шукає те, що дарує природа. Гілки, обрізки, старі дерев’яні залишки – усе це може знайти друге життя в його руках. Головне – побачити в цьому потенціал.
– Сидиш собі, телефон нікуди поставити – треба зробити поличку. Так і народжуються ідеї, – каже він із усмішкою.
Деякі задуми приходять випадково, інші – підглянув в інтернеті, але в кожному виробі є щось особисте, оригінальне. Він не копіює, а переосмислює. Олександр зізнається, що ще одним із джерел натхнення є його кохана дружина. Саме вона спонукає його творити красу, надихаючи своєю присутністю, підтримкою й вірою в нього.
Його робота не має дедлайнів. Вона пливе в ритмі натхнення та вільного часу. Інколи на виготовлення одного виробу йде кілька годин, а інколи – кілька місяців. Але ще більше часу забирає очікування: як приклад, гілка, щойно знайдена, має висохнути – іноді на це потрібно декілька років. Та окрім цього, є й інші труднощі, з якими стикається майстер. Переважно вони пов’язані з нестачею допоміжних матеріалів – клею, лаку, металу тощо. Усе інше, як він жартує, лежить просто під ногами.
Свідоме майстрування
Олександр зізнається, що намагається не шкодити природі заради своєї улюбленої справи – він не зрізає дерева задля своїх виробів. Якщо виникла ідея – чоловік іде шукати гілки, які вже впали, або дерева, які зрубані з інших причин. Але буває навпаки – побачив гілку і одразу відчув: із цього буде щось особливе. У нього, як у справжнього художника, відчуття форми й майбутнього образу народжується миттєво.
Золоті руки та велике серце
Попри те, що це – лише хобі, Олександр уже долучався до добрих справ. Як ми вже колись писали, одну зі своїх підставок він виготовив спеціально для благодійного аукціону, який пів року тому проводила Благодійна організація «Файна Берегиня». Підставку-органайзер для ручок та канцелярського приладдя, виготовлену із дерева та гільз снарядів, чоловік передав на аукціон. І ця стильна річ стала частиною великої справи допомоги нашим захисникам на «нулі».
Мрія, яка чекає свого часу
Звісно, як і кожна людина, яка вкладає душу у свою справу, Олександр мріє, щоб це хобі стало роботою. І дійсно, чому б не відкрити професійну майстерню, де б він міг творити повноцінно, не озираючись на нестачу матеріалів?
– Але зараз це поки надто складно та витратно, – каже він.
Та навіть у цьому – особливий сенс. Бо вироби, зроблені не заради прибутку, а від щирого бажання творити, завжди мають особливу енергетику. Їх не хочеться ховати у шафу – їх хочеться показувати, торкатися, використовувати.
Олександр – не просто чоловік, який щось робить руками. Він – частина великої культури людей, які уміють бачити прекрасне в буденному. І його історія – ще одне нагадування, що справжня творчість не потребує дорогих інструментів. Вона починається з любові, терпіння і, наприклад, гілки, знайденої на узбіччі.
Анна Сахарова
