або Чи може «зимова тисяча» розкрити ваші таємниці?
Фактивно залишився останній тиждень для оформлення “зимової тисячі”, але хотілося б ще поговорити про пов’язані із цією державною допомогою чутки і страхи.
Одного зимового дня зустріла знайому.
– Чи оформили вже 1000 гривень? – питаю. Бо знаю, що додаткова копійчина жіночці була б не зайва.
– Ні, і не збираюся, – у відповідь.
Виявляється, у нашому місті є ті, хто не зацікавлений із оформленням та отриманням державної допомоги. У чому ж справа? Як показало невелике опитування серед знайомих, люди дійсно чогось побоюються. Але ділитися інформацією не поспішають. Хоча якось, ще у січні, одна путивлянка якось мимохідь у розмові зазначила, що боїться втрати конфіденційності і що операції за її банківською карткою будуть як на долоні перед державою.
Мова про те, що люди зараз – у вік розвинених комп’ютерних технологій та штучного інтелекту – бояться втратити приватність. Що їх дані стануть відомі якимсь «третім» особам, що будуть за ними стежити та розкриють інформацію. Переймаються через це здебільшого ті, хто цікавиться різними «теоріями змови».
Тому ще у листопаді, коли пішла мова про «Зимову єПідтримку», з’явилися різні конспірологічні версії. Наприклад, наступна (яку підхопили ряд сайтів): нібито за 1000 грн – усього за 24 долари по курсу – ви добровільно даєте згоду на повну розкриття банківської таємниці і ще деякі дані. Мова про всі операції про всім вашим карткам, ваш номер телефону та інші банківські дані.
І побоювання розкрити свої дані та фінансову таємницю стало вирішальним для тих, хто відмовився від можливості отримати цей вид державної допомоги. Хоча є багато тих, хто взагалі не проти поділитися своїми контактами і навіть паспортними даними та місцем проживання і фактичного місцезнаходження. І не лише з державними та банківськими установами – з іноземними благодійними фондами, що надають значно більшу допомогу. Ось як на опалення у минулому році…
Звідки ж, як то кажуть, ноги ростуть? Ще на початку грудня 2024 року співзасновник одного з українських банків Олег Гороховський заявив, що під час оформлення картки «Національного кешбеку» в державному банку клієнти автоматично дають дозвіл на розкриття банківської таємниці. Причому в пункті договору з клієнтами, на які посилається Гороховський, зазначено, що дані передають «за всіма діючими поточними рахунками з емісією платіжної картки та зокрема за поточними рахунками з емісією платіжної картки, що можуть бути відкриті клієнтом у майбутньому».
Щоб нарахувати – треба фіксувати?
Мабуть, пункти договору означали, що банку треба якось дізнатися про те, що ви купуєте у супермаркеті чи в іншій торговій точці український товар – товар виробника, що бере участь у державній програмі «Національного кешбеку». Простіше кажучи, ніхто читати думки не вміє і не слідкує за нашими покупками. Тож банк повинен знати про операцію, з якої нараховувати кешбек. Звідси і пункт про «таємницю».
І все ж таки про банківську таємницю хочеться поговорити окремо. Адже навіть без підписання цього договору в Україні є законодавчі акти, які регулюють, кому і як в окремих випадках можна її розкривати. Як приклад, це слідчі дії, чи прокурорський запит.
Про це нагадав на телебаченні (в ефірі каналу «Київ24») запрошений експерт заступник голови НБУ (2005-2009), заступник міністра фінансів України (2009-2010) Олександр Савченко:
– Коли ви відкриваєте в будь-якому банку рахунок, то ви повідомляєте про себе всі суттєві факти – паспорт, ІПН. Є банки, які вимагають від вас додаткової інформації. Очевидно, треба розуміти, що щонайменше співробітники банку знають цю інформацію, а також контролюючі органи – Національний банк, податкова і структура при Мінфіні, яка аналізує діяльність на причетність до злочинних дій, як торгівля людьми або зброєю, відмивання грошей. Насправді багато контролюючих органів можуть мати про вас повну інформацію. У цьому немає нічого страшного, якщо ви чесна людина.
Щодо цієї історії, на його думку, це лише некоректна подача і помилка юридичного відділу самого банку.
Згодом народний депутат Ярослав Железняк зазначив, що ця частина вимоги стосується усіх банків – у Порядку, затвердженому Кабінетом міністрів України. А пізніше у банку, про який йдеться, заявили, що діють виключно в рамках законодавства, передаючи інформацію про клієнтські операції для нарахування «Національного кешбеку».
Крім того, кошти не «відберуть» у армії! Це ще одна версія, чому не брати. В уряді пояснювали, що тисяча гривень кожному – це залишки коштів, отриманих від міжнародних партнерів, які не встигають використати за іншими програмами до кінця 2024 року. Уряд не може їх спрямувати на ЗСУ чи інші військові потреби напряму, оскільки це заборонено умовами надання міжнародної допомоги.
Насамкінець варто зазначити, що попри міфи та страхи навколо державної допомоги, питання для більшості з нас – брати чи не брати? – не стоїть. Тому що необхідність у додаткових (нехай, і «віртуальних, маркованих») коштах переважає. І мільйони українців вже отримали ці гроші і витратили їх.
Тетяна Каушан
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
