Вчора у Бурині поховали загиблого Героя, правоохоронця, вихованця Путивльського коледжу СНАУ – Сергія Голуба.
«Дивлячись на наш жовто-синій прапор, ми бачимо, що це – вогонь і вода. Сьогодні вогнем і водою очищаємося від ворога. Це є наша свобода, яку ми здобуваємо такою дорогою ціною, – капелан 36-ої Конотопської шляхо-відновлювальна бригада отець Степан звернувся до родини, друзів, кумів, побратимів, колишніх колег, сусідів однієї із найдовших міських вулиць – Великозахватівської – загиблого Захисника України, солдата Сергія Івановича Голуба.
Воїн Сергій Голуб народився 4 серпня 1987 року. У 1994 році вступи до 1 класу Буринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3, котру закінчив у 2005 році. Вступив до лав Збройних Сил України на строкову службу. Після служби в армії навчався у Путивльському фаховому коледжі СНАУ. З 2008 до 2012 працював у поліції.
18 квітня 2022 року був призваний на військову службу.
30 червня 2025 року загинув поблизу населеного пункту Самарське Краматорського району Донецької області…
Похресник Захисника України Станіслав Бойко проникливо написав про свого хрещеного батька:
«Втрата найближчих – найболючіша. Це навіть важко просто усвідомити. До початку повномаштабного вторгнення ми постійно бачилися з хрещеним. Тоді я не розумів цінності моменту, зараз зʼявляється лише жаль. Усі свята та застілля мого дитинства проходили разом з ним. Такі моменти ніколи не забуваються. Коли кляті москалі почали загарбницьке вторгнення, то Сергій без жодних вагань долучився до Збройних Сил, що стало великим прикладом мужності. Я буду завжди цінувати усі моменти проведені разом з ним, це ніколи не забудеться. Смерті стали буденністю. Жахливий час… Я розумію наскільки важко усім рідним та близьким Сергія, я знаю кожного особисто. Хочу висловити співчуття, бо такий тяжкий момент припав на наші плечі. Я закликаю вас усіх долучатися до всього, що веде нас до наближення перемоги. Я закликаю вас ненавидіти цих потвор, котрі цинічно нас вбивають. Вони не будуть прощені, нічого не буде забуто… Світла памʼять Герою України».
Із військовими почестями, під звуки прощального салюту та Гімну України Сергій Голуб упокоївся під державним прапором та прапором військової частини, де виконував свій обов’язок. До останнього подиху…
У Захисника України залишилися син Микита, дружина Юлія, мама Світлана, батько Іван.
