Як війна змінила – але не зупинила! – роботу фермерів на Путивльщині
– Знайшли ось такий величезний снаряд від «Смерча». І він там був не один, – розповідає фермер, що працює на прикордонні Путивльщини. – Коли бачиш на своєму полі таку «сигару» із заліза – майже у людський зріст – розумієш, що це вже не просто робота…
Попри щоденну загрозу російських обстрілів з РСЗВ, атак безпілотників та дронів, аграрії прикордонної Путивльщини продовжують працювати на землі. Обробляють, пашуть, сіють, збирають врожай, молотять, сушать зерно.
Баланс між роботою на полі та війною
Для фермера Володимира (ім’я змінено на його прохання з безпекових міркувань, – ред.) кожен день – це балансування між роботою на землі, економічною нестабільністю та постійною загрозою з неба. Попри всі ризики, він продовжує працювати, годуючи свою громаду та країну. Однак війна вимагає обережності: Ми вже писали про те, що ворожі дрони іноді відкривають «полювання» за аграріями та сільгосптехнікою. Тому, коли домовлялися про інтерв’ю, фермер попросив не згадувати його справжнього імені та точного місцезнаходження його підприємства.
«Якщо росіяни побачать фотографію або назву в соціальних мережах, вони можуть вирішити, що це ціль, і влучать сюди. Я побоююся за свій колектив, родину та бізнес», – пояснив він.
Це свідчить про сувору реальність: сьогодні робота в полі – це не просто сільське господарство, ця робота потребує неабиякої сміливості та витримки, а також подекуди – інформаційної тиші, аби зберегти життя та справу.
У таких реаліях працюють люди на наших полях. Нерідко – сіють та пашуть під дронами й обстрілами. І примудряються збирати врожай та закладати основу для майбутнього.
Для багатьох місцевих фермерів війна стала жорстокою реальністю, що буквально прийшла на їхні поля. Ось і пан Володимир С., який обробляє землю на Путивльщині, неподалік кордону, через бойові дії вже втратив доступ до половини своїх угідь.
Найстрашнішою знахідкою на полі, за його словами, були російські снаряди від РСЗВ «Смерч». Разом із колегою демонструє смертоносне залізяччя – воно розміром із дорослого чоловіка. Такі снаряди аграрії знайшли на ріллі, коли приїхали туди після обстрілів. Тож привезли один з поля, як страшну згадку про цю війну.

Коли над комбайном – дрон
– Один з наших хлопців-трактористів працював на полі, аж бачить – один дрон летить, другий… Дзвонить одразу мені: «Що робити?» «Піднімай плуг і тікай!» – кажу. Потім водій наш йому набирає, щоб дізнатися, чи вцілів. А той у відповідь кричить у телефон: «Відчепись – я відступаю!»
Це тепер аграрії згадують той випадок з усмішкою. Тоді було зовсім не смішно!

– А був ще такий випадок: один з наших хлопців-робітників приїхав додому в с. Манухівку на своєму – не дуже чистому – автомобілі з поля. А над ним, судячи зі звуку, дрон кружляє… Злякався, певна річ. Та замість того, щоб бігти до підвалу, схопив відро, ганчирку – почав мити машину. Дрон трохи повисів – і полетів геть.
Таких історій про роботу наших стійких та сміливих аграріїв, що працюють поряд із фронтом, на прикордонні багато. Вони переповідаються із вуст у вуста, та ще з гумором, зі сміхом. Але за цим – справжня мужність нашого народу.
Втім, легковажного ставлення до небезпеки немає.
– Постійно моніторимо десятки телеграм-каналів по безпековій ситуації, – запевняє фермер. – Якщо з’являється якась загроза, припиняємо роботу і швидко виїжджаємо з поля, – каже він. – І якщо на прикордонні у якомусь районі обстріли, ми туди не виїжджаємо. Звісно, мають військові сповіщати про обстріли ДСНС, ті – сповіщати громади, у яких ми працюємо, а ті – сповіщати нас… Але артилерію росіяни підігнали, «вихід» – а через 4 секунди вже «приліт». Тож як тут можна встигнути сповіщати?

Спочатку чуєш вибух, а потім лунає тривога – така буденність зараз на прикордонні Сумщини. Коли треба жити і пристосовуватися до страшних реалій війни. Вона зовсім поряд. Ось що фермер розповідає про обстріли та роботу під ними на полі:
– Як кажуть: почув свист і вибух – значить, не твій. Якщо летить на тебе – не почуєш. Це фізика та закони швидкості звуку. Якщо він летітиме з великою швидкістю, то спочатку він прилетить – потім почуєш звук від нього.
Ризики збору, проблеми збуту
Цьогорічні жнива, попри все, не дивлячись на напружену ситуацію та бойові дії поряд, пройшли більш-менш успішно. Аграрії майже завершили цьогорічну кампанію зі збору врожаю. Зібрали вирощене і на Путивльщині, у Путивльській і Новослобідській громадах. У господарстві пана Володимира склади заповнені насінням соняшника, на яке чатують зграї голубів…
Врожай зібрано (написати просто, але не просто зробити). Тепер перед аграріями постає новий виклик – як зберегти і куди збути збіжжя? Прикордонна логістика ускладнена, адже російські БпЛА й дрони полюють на вантажівки, не жаліючи зерно, хліб. Амбари повні – тож треба шукати покупця за гідну ціну.
– Зараз моніторимо ціни та шукаємо покупців, шляхи збуту, – каже пан Володимир. – Завдяки ефективності нашої праці та збільшенню доходів від тих полів, які ще обробляємо, примудряємося залишатися на плаву. І жодної людини не звільнено, зарплату платимо вчасно.
Та фермери не опускають рук і вже активно засівають озимину, з надією на мирне небо та щедрий врожай наступного року… Вони не чекають якоїсь особливої допомоги від держави. Просять лише не заважати працювати, та дати можливість забронювати працівників (віднедавна це може бути до 100% персоналу підприємств критичної інфраструктури прифронтових громад). І мріють про закінчення війни.
Тетяна Каушан
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обов’язково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.