Сьогодні, 17 лютого, у Путивлі поховали розвідника з Мазівки Олександра Брухна, який вважався зниклим безвісти з вересня 2023 року.
Воїн, який до останнього подиху боронив незалежність держави на Запорізькому напрямку, повернувся додому «на щиті». Після місяців невідомості та надії підтвердилася страшна звістка: виконуючи бойове завдання поблизу села Вербове він загинув.
Про це повідомила Новослобідська громада:
«Сьогодні Новослобідська громада з невимовним болем у серці провела в останню путь свого земляка, вірного сина України — Олександра БРУХНА, старшого солдата, старшого розвідника – оператора розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти, мужнього Воїна, який віддав життя за свободу та незалежність нашої держави.
Сашко народився 24 листопада 1996 року в селі Мазівка. Навчався у Мазівській школі з 2003 по 2014 рік. Олександр завжди був врівноваженим, дисциплінованим, доброзичливим та працьовитим учнем. Він користувався повагою серед однокласників і педагогів, був щирим, неконфліктним, толерантним, завжди готовим підтримати.
Після закінчення школи Олександр вступив в Банківську академію міста Суми.
У 2015-2017 роках проходив строкову службу у Національній гвардії в Одеській області. Після служби навчався в Путивльському професійному ліцеї, який закінчив з відзнакою. 2 роки навчався в Глухівському педагогічному коледжі, який теж закінчив з відзнакою.
У 2023 році закінчив Глухівський національний педагогічний університет, здобувши вищу освіту. Та коли Батьківщина покликала — без вагань став до лав Збройних Сил України. Боронив Батьківщину від ворога з липня 2023 року.
23 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області Олександр зник безвісти… Відтоді рідні, друзі, знайомі жили надією, вірою та молитвою. Всі до останнього сподівалися, що Олександр живий. Але війна знову принесла страшну звістку…
🕯Під час виконання бойового завдання воїн загинув. Він залишився вірним військовій присязі до останнього. Мужньо виконував свій обов’язок перед Україною, захищаючи її незалежність і наше право жити на рідній землі.
Сьогодні Сашко приїхав додому востаннє…Йому назавжди 26… Вік, коли життя тільки набирає сили. Вік мрій, планів, звершень. Вік, який у нього відібрала війна…
🕯 Живим коридором, на колінах, із державними прапорами та квітами громада зустрічала свого Героя. Вийшло все село. Прийшли рідні, друзі, однокласники, побратими, вчителі, односельчани — всі, хто знав і поважав Олександра.
У своєму слові предаставник влади Новослобідської громади висловила щирі співчуття рідним і близьким Олександра, розділивши з ними неосяжне горе втрати. Вона наголосила, що Олександр Брухно був гідним сином своєї землі, відповідальним, мужнім і відданим Україні Воїном, який до останнього залишався вірним військовій присязі. Подвиг Захисника назавжди залишиться у пам’яті українців, стане прикладом справжнього патріотизму для молодого покоління, а його ім’я буде вписане в історію громади як символ честі та самопожертви.
Відспівали Олександра у Спасо – Преображенському соборі. Поховали Захисника на кладовищі в місті Путивль.
Тут, серед тиші й сліз, пролунав Державний Гімн України. Після прощальних молитов небо розітнуло військове трикратне залпування — почесний салют на честь Захисника. Кожен постріл відгукувався болем у серці, нагадуючи про високу ціну нашої свободи. У тій миті скорботи й тиші громада востаннє віддала шану своєму Воїну».
