Відкрити власну справу чи знайти роботу у нас не так вже й просто. Але ми хотіли б, щоб, за допомоги всієї спільноти, громади та нашого медіа, налагодити своє життя вдалося тим, хто повернувся з війни. А також родинам ветеранів, сім’ям тих, хто загинув. Щоб змогли адаптуватися, жити далі, працювати, планувати та мріяти!
Дійсно, підтримка ветеранів у громаді – це не лише про соціальні виплати, реабілітацію, житло… Це про створення умов для їхнього розвитку та самореалізації. Минулого тижня, за ініціативи редакції «Путивльські відомості», відбувся круглий стіл, який об’єднав людей, що безпосередньо відповідають за цей напрямок у нашій громаді. До дискусії долучилися профільні спеціалісти, представники установ та організацій, які безпосередньо працюють із ветеранами. Говорили без прикрас – про чинні програми, бюрократичні виклики та перші успішні кейси.
Емпатія – фундамент роботи
Відкриваючи захід, заступниця путивльського міського голови Лариса Приз наголосила на тому, що робота з ветеранами вимагає особливого емоційного залучення. Адже якісна допомога можлива лише тоді, коли фахівці щиро переживають біль разом із сім’ями загиблих чи зниклих безвісти.
– Держава розширила спектр послуг для ветеранів та родин загиблих, але не все ще вдається. Всі ми вчимося у цих складних умовах війни. Ми теж люди, ми теж маємо емоції і не завжди можемо стати на той рівень, на якому хоче бачити нас ветеран. Чи родина загиблого Героя. Маємо бути емпатичними до всіх цих моментів, переживати їх разом із родиною…
Лариса В’ячеславівна додала, що фахівці часто працюють на межі виснаження, вигорання. Оскільки робота стосується не лише демобілізованих, а й родин поранених, безвісти зниклих та загиблих Героїв. Попри професійне виснаження та постійне навчання, головним пріоритетом залишається відповідальне ставлення та душевна відданість справі. Що виходить далеко за межі формальних посадових обов’язків. Тож вона висловила глибоку вдячність тим спеціалістам, які, працюючи часто непублічно, стають надійною опорою для захисників у громаді:
– У ветеранській підтримці треба зрозуміти, що хоче людина. А щоб зрозуміти, треба з нею спілкуватися, підтримувати. А це море болю… І це виснажує. Я це знаю по собі. Я це бачу, як працюють фахівці, хто дійсно відповідально ставиться до виконання своїх обов’язків. Дякую всім дотичним до підтримки! Незалежно від тих обов’язків, які покладені на вас. Я знаю, що більшість із вас віддає душу роботі з ветеранами та з їхніми родинами.
Грант – це можливість для старту
На початку круглого столу майже годину розмовляли про вагому частину підтримки від держави – про грантові кошти, за які ветеран може купити обладнання для розвитку або відкриття своєї справи. Чи є вже успішні кейси, чи треба повертати кошти і що потрібно для отримання, розповіла директорка Путивльського управління Конотопської філії Сумського обласного центру зайнятості Ольга Спориш. Вона нагадала про постанову №738, яка відкриває величезні можливості для відкриття власної справи.
– Держава дає наступний механізм: можна отримати грантові кошти до 250 000 грн – за умови створення одного робочого місця. Якщо є можливість створити 2 робочих місця – сума до 500 000 грн. Якщо ж є бажання отримати до мільйона – це зобов’язання створити 4 робочих місця. І працювати та сплачувати податки треба мінімум 36 місяців.
До речі, такі гранти доступні не лише ветеранам, а й членам родин загиблих воїнів-Героїв. Вона закликала не боятися бізнес-планів, оскільки служба зайнятості супроводжує заявників на кожному етапі:
– За людину не може бізнес-план написати ніхто, – констатувала вона. – Ветеран має сам сісти і подумати, сформулювати свою ідею. А якщо щось не вийде, ми допоможемо.
Ветеранська бізнес-колаборація
– Кожна життєва історія наших ветеранів – унікальна й неповторна. Те, що ідеально підходить одному, зовсім не підходить іншому, – каже Ольга Спориш. – Наше завдання – використовувати всю законодавчу базу, щоб допомогти конкретній людині у її життєвій ситуації.
Під час обговорення виникла ідея створення ветеранського бізнесу, як об’єднання кількох друзів-побратимів чи земляків-ветеранів:
– Програма ветеранських грантів – це не просто гроші, – зазначила Ольга Василівна. – Будь-яка трудова діяльність є соціальною адаптацією. Це можливість робити улюблену справу, спілкуватися і допомагати один одному. Ми часто пропонуємо хлопцям кооперуватися: наприклад, один ветеран бере грант на мільйон і бере до себе чотирьох побратимів найманими працівниками. В такому середовищі їм комфортно, вони розуміють один одного з пів слова, разом розвивають економіку і підтримують свої родини.
А для тих, хто сумнівається у власних силах чи фінансових розрахунках бізнес-плану, служба зайнятості щочетверга о 10:00 проводить спеціальні навчальні семінари, допомагаючи ветеранам детально прорахувати податки та ризики, аби гарантовано пройти поріг оцінювання.
Окремо Ольга Василівна розвіяла головний страх багатьох потенційних грантерів – ризик знищення бізнесу внаслідок бойових дій:
– Багато хто боїться: «А якщо я куплю обладнання, і, не дай Боже, сюди прилетить?» У постанові це питання чітко врегульоване. Якщо стається руйнування через обстріл, грантер має протягом трьох днів повідомити поліцію, ДСНС та Державний центр зайнятості. Проводиться розслідування, і якщо факт підтверджується актами служб – грант скасовується без фінансових претензій до людини, а ветеран зберігає право податися на програму повторно.
Громаді потрібні соціально відповідальні роботодавці
Якщо ветеран не має хисту до підприємництва, альтернативою є працевлаштування. Проте, чинний ринок праці у громаді пропонує переважно вакансії лікарів, бухгалтерів, кухарів та пекарів. Фахівці наголошують: підбираючи роботу, обов’язково треба враховувати індивідуальну програму реабілітації (ІПР), адже поранення чи контузії часто унеможливлюють важку фізичну працю (наприклад, роботу біля гарячої печі).
Служба зайнятості пропонує бізнесу компенсаційні програми – наприклад, відшкодування єдиного соціального внеску (ЄСВ) протягом 24 місяців за працевлаштування безробітних за направленням або компенсацію частини заробітної плати за працевлаштування ветеранів.
Утім, наразі у громаді гостро бракує підприємців, готових брати на себе таку відповідальність. Під час дискусії народилася важлива ініціатива: внести зміни до Стратегії розвитку громади до 2030 року.
– Дуже хотілося б бачити наших місцевих підприємців соціально відповідальними. Ветерани – це категорія людей, яка на перших етапах потребує додаткової адаптації, стажування на робочому місці, підтримки. Можливо, в Стратегії громади варто передбачити окремий розділ та пільги для тих роботодавців, які системно працевлаштовують учасників бойових дій. Підприємець має відчувати, що він робить соціально значущу справу, що він – поважна людина в громаді, яка підставляє плече державі та захисникам».
Адаптація
Але до того, як шукати роботу, треба хоч трохи влитися, отримати всі документи, відновитися, пройти реабілітацію… Віта Валькова, яка очолює Відділ соцзахисту, охорони здоров’я та ветеранської політики, розповіла про створення базового фундаменту для адаптації ветеранів до мирного життя.
– Звісно, дуже хочемо, щоб кожен ветеран знайшов роботу чи започаткував власну справу. Але щоб дійти до етапу працевлаштування, ветеран має адаптуватися до життя після фронту. І ось саме адаптацією та допомогою з поверненням до цивільного життя займається наш відділ, – зазначила вона. – Я також хочу звернутися до всіх путивлян: певна річ, ми не можемо знати про всі проблеми, які існують у цій сфері, але хочемо дізнатися! І кожен випадок – індивідуальний… У нас працюють фахівці із супроводу ветеранів у Центрі надання соціальних послуг та працює фахівець у лікарні… На жаль, не всі ветерани й ті, хто повернулися з полону, йдуть на контакт. Проте, наше завдання – розтормошити і повернути до цивільного життя. До того, щоб вони мали бажання і працювати, і жити далі, і мріяти!
«Ми плачемо і сміємося разом»
Одним із найемоційніших був виступ головного спеціаліста Третього відділу Конотопського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Оксани Стельмах, яка працює в напрямку соціальної підтримки ще з 2014 року. Вона зізналася, що офіційне та формальне спілкування з родинами загиблих просто неможливе.
– Сідаємо поряд, плачемо разом, сміємося разом, бо по-іншому – ніяк! За специфікою нашої роботи майже щомісячно зідзвонюємся з ними… Коло тем обговорення доволі широке, з нами діляться новинами та довіряють. Розповідають, хто посадив город, хто пофарбував паркан…
Оксана Олександрівна наголосила, що ветерани подекуди потребують допомоги із документами та додаткових пояснень, іноді через психологічний стан.
Про це згадала і провідний спеціаліст управління ЦНАП виконавчого комітету Путивльської міської ради Наталія Глуховцева. Вона помітила у своїй роботі, наскільки різними є ветерани: у когось «горять очі», а хтось може просидіти пів години, не промовивши жодного слова. Наталія Вікторівна коротко пояснила, як працює система «єдиного вікна» для ветеранів, аби вони не витрачали час на поїздки до районного центру:
– Зазвичай моя робота полягає в допомозі у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, статусу члена сім’ї загиблого… Соціальний напрямок – це оформлення пільг на житлово-комунальні послуги, допомога на поховання, встановлення пам’ятників…
Родини безвісти зниклих
Наприкінці зустрічі Лариса В’ячеславівна торкнулася теми, мабуть, найважчої. Справа в тому, що у громаді понад 60 родин мають статус безвісти зниклих родичів.
– Ці родини – в невідомості. Вони взагалі не розуміють, де їхня надія, а де вже безнадія… І іноді взагалі не знаєш, що сказати… Мати, в якої безвісти зниклий син, каже мені: «Я заздрю тій родині, яка сьогодні поховала свою дитину, бо вона має місце, куди прийде поплакати»…
Наприкінці зустрічі учасники поділилися мріями про створення у громаді повноцінного ветеранського простору (хабу), який би об’єднував під одним дахом різні напрямки: від кав’ярні, відкритої ветераном, до кабінетів психологічної підтримки та дошки оголошень про вакансії для ветеранів…
І як підсумок, маємо сказати, що громада і путивльська спільнота зацікавлені боротися за кожного ветерана. Попри фінансові труднощі та бюджетні виклики, головною метою залишається створення атмосфери довіри, де кожен захисник відчує: його не «списали», його почули і обов’язково підтримають!
Тетяна Каушан (фото автора)
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту
