Делегація з 6 українських журналістів побувала в Хорватії. Зустрілися з американським послом Наталі Райз, поспілкувалися про війну, наші реалії та про необхідність подальшої всебічної підтримки України. Крім того, результатом проєкту став знятий хорватами фільм, у якому, між іншим, на початку йдеться про Путивль.
У рамках проєкту міжнародної співпраці, підтриманого Національною спілкою журналістів України, у Хорватії побувала група українських журналістів: Павло Кущ, «Урядовий кур’єр», м. Київ; Валентина Пестушко з Херсона, «5 канал»; Наталія Сокричук, «Главком», м. Львів; Тетяна Велика, «Голос Гуляйпілля», м. Гуляйполе; Людмила Босик, «Володимирецький вісник», м. Володимирець; а також я, Тетяна Каушан, «Путивльські відомості».
Про що розмовляли та з ким зустрічалися цього насиченого тижня, з 12 по 16 лютого?
Зустрічей і подорожей було багато, зразу і не перелічити. Перше, що помічаєш, прилетівши до Загреба, столиці Хорватії, – це чисте, духмяне, незрівнянно легке повітря. Наче не у великому місті, а десь у лісі гуляєш – немов ненав’язливі озонові духи розлиті. Навкруги вгадуються гори. А місто чимось схоже на наші великі міста, і водночас – чимось відрізняється. З перших хвилин спілкування помічаєш приязне ставлення до українців і гостинність хорватів.
Ця неймовірно гарна країна, з населенням лише 4,28 млн, приймає у себе зараз 22 тисячі українців (З початку повномасштабної війни, з 2022 року, кількість українців у Хорватії зросла у 10 разів!)
Коли відвідували м. Задар, що на узбережжі Адріатичного моря, та інші прекрасні, мальовничі міста, якими славиться Республіка Хорватія, бачили українські та хорватські прапори поряд – прямісінько на вулиці. Та й у столиці Від такої підтримки просто бриніли сльози на очах! Це ще один доказ того, наскільки міцна дружба наших двох народів. І це не просто слова з боку хорватів. Адже вони постійно збирають гуманітарну допомогу і відправляють до нас, в Україну. А також постійно підтримують нас на міжнародному рівні.
Крім того, українській делегації журналістів пощастило відвідати Кореницю, живописне поселення у горах, у якому мешкають українці, що рятувалися від війни. Як розповів наш земляк Андрій Ільків, що допомагає влаштовуватися українцям у Хорватії та об’єднує їх докупи, місцевий мер у всьому допомагає. Тут наші люди, яких вже 15% від загальної кількості мешканців Корениці, отримали житло і безкоштовне харчування. Була навіть нагода спробувати: їжа поживна і смачна! За такий прийом українських біженців хочеться щиро подякувати хорватам! Цю підтримку неможливо переоцінити!
Весь час своєї подорожі журналісти з України відчували себе у центрі уваги. У перший день зустрілися зі студентами факультету політичних наук університету Загреба, викладачами, колегами на чолі з Майєю Север, президенткою Європейської федерації журналістів, а також – з професором Аризонського державного університету Біллом Сілкоком і професором вищої Школи журналістики Міссурі Стейсі Воелфелем.
Кожен з нас зміг розповісти про життя під час війни та про непрості умови роботи журналістів в Україні. Відчувалася увага і зацікавленість хорватів, а невдовзі про візит української делегації вже писали місцеві газети, що брали інтерв’ю, та хорватські інтернет-ресурси. А згодом двох журналісток з України (мене та Наталію Сокирчук) запросили на інтерв’ю на телебачення… Словом, українці постійно перебували під об’єктивами камер – хорватські колеги працювали над тим, щоб питанні війни в Україні не сходило з порядку денного. А згодом, наприкінці поїздки, ми побачили знятий фільм, у якому, зокрема, напочатку є кадри нашого Путивля. Від побаченого і почутого на урочистому показі у присутніх, і у посла Сполучених Штатів у Хорватії Наталі Райз також, були сльози на очах…
Насправді, весь світ має бачити, наскільки руйнівна та безжальна війна, розв’язана росією. Це трагедія, до якої потроху якось починаємо адаптуватися ми. І на жаль, вже починає звикати світова громадськість. Про це спілкувались з Біллом Сілкоком, що розуміє, яка це трагедія, співчуває українцям взагалі і журналістам – зокрема. Тож спільними зусиллями маємо піднімати тему війни, що триває. І на щастя, вдалося зустрітися і поспілкуватися з послом США у Хорватії Наталі Райз. Вона дуже співчуває нам. І загалом сподіваємось на подальшу підтримку України американцями, попри всі політичні, передвиборчі, течії у США. Адже простого співчуття замало – чекаємо зброї!
Зустрілися і з представниками української діаспори у Хорватії, які висловили занепокоєння ситуацією в Україні, у зв’язку з неконсолідованістю суспільства. Проте, в цілому ця подорож дала надію – на те, що ми не одні, не одинокі у цьому світі. Хтось збирає для українців гуманітарну допомогу. Хтось переймається інформаційною підтримкою. Хтось, як Хорватія, підтримує на міжнародному, дипломатичному рівні. І весь світ, затамувавши подих, чекає: що буде з Україною… Все буде Україна!
