Не просту маскувальну сітку плетуть – перемогу нашу кують!
У вмілих, люблячих руках цих жінок робота просто кипить: шиють білизну для хлопців, в’яжуть шкарпетки і плетуть маскувальні сітки. Кожна така річ просякнута вірою, надією і любов’ю – наче справжній оберіг!
Об’єднані однією метою
Ці тендітні путивляночки, здебільшого вже в роках, створюють справжні «обереги» для наших хлопців-захисників. Матері, дружини, сестри, чи просто підопічні Центру надання соціальних послуг – закладу під керівництвом Тетяни Суховєєвої, який насправді об’єднав під своїм дахом самовідданих майстринь Путивля.
Та що там казати, за 2 роки великої війни звичайні путивлянки навчилися шити і згадали, як тримати спиці. Ще малими кроками вирішують багато проблем: збирають кошти на ліки, плетуть маскувальні сітки… Усе – заради допомоги ЗСУ і нашої перемоги!
«Прості жінки нашої країни…» – про них написала у своєму вірші одна з жінок-волонтерок Раїса Радіна. Із задоволенням декламує нам цей вірш, що йде із самого серця. Мабуть, ці слова здавалися б пафосними, але вони просто відображають дійсність і справжні почуття. Адже наші прості, самовіддані путивлянки люблять Батьківщину, людей і країну. І всі свої зусилля докладають, щоб підтримати наших військових! Вкладають у свої вироби силу, віру та любов – щоб наші славні воїни відчували підтримку і наближали Перемогу: «Руки жінок – не сітку плетуть, а твердиню Перемоги кують!»
На наших фото можна побачити і лікарів, і педагогів, й інженерів. Це Оксана Ватаманюк, Ганна Старожилова, Тетяна Воробей, Олена Бокатова, Марія Курзіна, Марія Лебідь, Надія Нечипоренко, Марія Гоніченко, Раїса Коваль, Раїса Рощенко, Світлана Пріміна, Тетяна Трубіцина…
«Навчилися шити для воїнів навіть ті, хто ніколи не шив!»
Дехто з жінок взагалі не вмів шити до цього. Але зараз, на пенсії, їх об’єднала гідна справа і висока мета. Вони навчилися кроїти, шити та згадали, як в’язати.
А дехто з жінок, як от педагоги, викладачі коледжу Людмила Дегтярьова та Антоніна Гудімова, об’єднується і шиє білизну у себе вдома – в імпровізованому «цеху», під який облаштували власну квартиру… Хіба вони могли сидіти без діла, коли війна?!
Насправді, волонтерів, що приходять до Центру надання соціальних послуг, де знаходиться Університет третього віку, набагато більше. Це близько трьох десятків осіб (Тому не ображайтеся, що не кожного поіменно згадали – пишемо про наших волонтерів не востаннє!)
– До нашого Центру кожного дня приходять «студенти» Університету третього віку, – розповідають співробітники ЦНСП. – І за минулий 2023 рік вони сплели 20 маскувальних сіток різного розміру, які нам замовляли наші хлопці: і на траншеї, і на бліндажі. А за цей рік вже сплели 11 сіток – ми вже відправили їх нашим захисникам.
Крім того, у цій затишній залі працює справжній цех, де шиють класичну чоловічу білизну – майже у промислових масштабах.
– Ось, дивіться, які яскраві, – демонструє нам один з таких стильних виробів майстриня, працівниця ЦНСП, медична сестра при відділенні денного перебування Лариса Гаврикова.
«Cімейні боксерки» із натуральної бавовняної тканини, з яскравим, позитивним візерунком. Видно, що жінки насправді втішаються, роблячи для хлопців такі гарні – а не лише функціональні! – речі. А може, така деталь гардеробу не лише стане у нагоді – ще й викличе посмішку мимоволі. Така посмішка на обличчі втомленого боями воїна дорогого варта! Значить, річ вже почала працювати, як «оберіг».
Бабусі дістали зі скринь всі запаси!
Коли розпочали шити таку необхідну спідню білизну для шпиталів та де брали тканину?
– Мій старший син зараз захищає країну, – розповідає Лариса Василівна. – І якось спілкувалася з його друзями, побратимами, вони запевнили, що саме білизна дуже потрібна. Тож ми взялися до справи. Хоча я не швачка, жодного разу нічого не викроювала. Але завдяки спільним зусиллям, завдяки невтомним рукам наших жінок, їх самовідданій праці, зараз налаштували безперебійний пошив білизни, яку відправляємо у краматорський шпиталь та на «нуль». Низький уклін нашим «студентам» Університету третього віку!
На заклик серед путивлян і мешканців Путивльщини допомогти з матеріалом люди відізвалися миттєво. Навіть ті, у кого в кишенях не густо, віддавали тканину, діставали зі скринь всі запаси.
– Уявіть, бабусі несуть свої нові бавовняні платки – щоб ми з них шили білизну для наших воїнів, – розповідає одна з волонтерок.
Із бавовняною тканиною згодом допоміг і навчальний заклад міста – Путивльський фаховий коледж СНАУ. Колектив цього закладу дізнався про благу справу і зібрав кошти на закупівлю рулону тканини та резинок.
Отже спільними зусиллями волонтерів, простих путивлян та педагогів зібрали матеріал і за 6 місяців 2023 року пошили майже 900 штук білизни. І ще 700 одиниць – за цей рік!
Тепло їхніх сердець зігріває!
Виготовлення вовняних теплих шкарпеток жіночки-волонтерки також поставили на потік. Бо наші працьовиті путивлянки та мешканки сіл громади люблять виготовляти власноруч персональні речі – що стануть у нагоді хлопцям. Наприклад, зігріють взимку вовняні шкарпетки, вив’язані ниточка до ниточки наче оберіг – щоб захисники відчували турботу і піклування.
– За друге півріччя 2023 року зв’язали 295 пар носків, – підрахувала Лариса Гаврикова. – А це близько пів сотні пар на місяць! Проте не зупинилися на досягнутому – з січня цього року жінки сплели ще 187 пар шкарпеток.
Певна річ, не всі потреби ЗСУ зможуть перекрити наші диво-майстрині. Їх багацько, всіляких нагальних потреб і проблем. Наприклад, бійцям потрібне було лікування, тож спільнота радо взялася до збору на ліки. Дещо вдалося зібрати, і хоча порівняно небагато, але медикаменти закупили і відправили захисникам. Кожен внесок був цінним! Збирали ковдри, постільну білизну – все це, спільно із «4.5.0. Волонтери Полтавщини», відправляли на фронт, на Краматорськ.
Звісно, усі ці масштаби даються непросто – багато хто з жінок – поважного віку, тож працювати фізично важко. Але тримаються, шиють, не покладаючи рук.
– Болять руки, болять спини, – каже Лариса Гаврикова, – та, незважаючи на це, продовжують працювати!
Тож долучайтеся до справи і ви! Кожен з нас може допомогти створювати «обереги» для наших захисників, вкладаючи у них тепло свого серця. Або просто принесіть тканину!
З вірою у перемогу, Тетяна Каушан (фото В. Макєєва)
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації «Internews Network».
