До Дня водія шкільного автобуса
Із раннього рання вони вже на ногах. Хоча ні – не на ногах, а на колесах яскраво жовтого транспорту, на якому напис «Шкільний автобус»… Чи замислювався хтось із вас, наскільки непроста і відповідальна робота водія, який доставляє до школи справжній скарб, найцінніше для путивлян – наших дітей?
А що по той бік керма?
«Якісну освіту краще отримувати у школі!» – не без підстав вважають батьки. А шкільні автобуси допомагають діткам Путивльщини здобувати знання, здійснюючи підвезення до закладів освіти. Кермують шкільним транспортом скромні люди – професійні водії: Олександр Ігнаток, Олександр Суворов, Олександр Коробов, Юрій Маклаков та Віктор Хованов, Сергій Тітов, Максим Рудий, Олександр Пшонкін, Анатолій Терещенко. З одним із них познайомила керівниця відділу освіти Путивльської міської ради Людмила Скоробогата.
Зі своїх 68 років Юрій Маклаков більшу частину життя – 47 років! – пропрацював водієм. Раніше розвозив працівників-дорожників, аграріїв. Але вже 30 років, як він возить дітей Путивльщини, і щиро любить свою роботу.
– У цій справі, певна річ, і труднощі є, але і радісно діток возити, – розповідає Юрій Миколайович. – Нещодавно до мене онучка Софія з Києва приїжджала, брав її на маршрут – дуже сподобалася їй моя робота! І насправді, це мене радує. Адже з дітками у салоні автобусу не варто поспішати: везу їх не швидко, усього 30 км/год. Не те що колись робітників возив – і 80, і 90 км/год, – посміхається він. – Намагаюся везти якомога акуратніше, щоб малечу не захитувало і на вибоїнах не забилася.
Кожного ранку чоловік прокидається рівно о п’ятій, щоб вийти на рейс і довезти до шкіл і садочків найцінніше на Путивльщині – дітей. Їх у салоні зазвичай близько 30. Плюс учитель та вихователь, що у супроводі. Шкільний автобус, з Юрієм Маклаковим за кермом, підвозить дітей до опорних шкіл та садочків з с. Красне, с. Спадщина, с. Сафоновка, с. Пруди, с. Селезньовка, с. Кардаші. Яка б погода не була, водії разом із педагогами виходять на рейс, а школярі можуть вчасно сісти за парти, дошкільнята – потрапити у садочки.
Але чи так легко по той бік керма і як вдається дотримуватися графіку?
– Зараз працювати легше, бо є супровід, – каже водій. – Адже педагоги опікуються і дошкільнятами, що їдуть до садочків іноді без супроводу батьків. А малеча нерідко засинає у дорозі.
Було колись таке, пригадує Юрій Миколайович, що возив діток до Зинівської та Князівської школи. Тоді працював без супроводу вихователя чи вчителя. А самому, без «старшого», на рейсі з дітьми набагато складніше. Одного разу (ще задовго до повномасштабної війни) старші школярі почали бешкетувати, не слухалися зовсім. Втім, кричати, сварити, чи – ще не вистачало! – наказувати наші водії в жодному разі не будуть. Але Юрій Миколайович знайшов важелі впливу: ще був час до дзвінка, а до школи залишалося небагато. Тож зупинився і наказав невгамовним винуватцям вийти з автобусу, дійти пішки. З того часу мир та злагода були у салоні. Нерідко доручав старшим (колишнім бешкетникам) опікуватися малечою – теж виховний момент, що йшов на користь… Але і зараз, коли за дітьми стежить вчитель, раз у раз водій поглядає в салон: чи все у дітей добре?
– Зараз це вже професійна звичка: кинеш оком у дзеркало і бачиш, що діти балуються. Ось вчора, 22 квітня, таке було: чую гамір, подивився – бешкетують. Довелося зупинити автобус і розсадити малих бешкетників: одного – вперед на сидіння, іншого – назад.
За їхньою спиною – діти
Якщо вийти з дому о 8.00 годині ранку по будням, де-не-де можна помітити «шатли» з різнобарвним написом – вони курсують громадою і підвозять школярів до навчальних закладів.
Двері відчиняються. І діти щоранку заходять у автобус, де їм посміхається дядько-водій – значить, все добре, садочок та школа чекають на розумників, а дорога і погода будуть поблажливими.
Ця праця потребує уваги, зосередженості і майстерності. Бо наші шляхи, на жаль, не стають краще під час війни. Втім, керманичі жовтих шкільних «шатлів» дбають про безпеку і долають перешкоди. Майже всю зиму, за виключенням надзвичайно потужних хурделиць, вони виходили на маршрут і підвозили діток із різних куточків Путивльської громади, із віддалених сіл і селищ та з околиць самого міста.
– Взимку бувало таке, що автобус загрузав – стільки снігу намітало, – розказує Юрій Маклаков. – Але на допомогу приходили наші аграрії та комунальники. Одного разу застряг під селом Красне, тож набрав співробітнику, провідному спеціалісту відділу освіти виконкому Путивльської міської ради Миколі Лук’яненку. А той зразу викликав підмогу – путивльського підприємця Олександра Ковальова. Недовго ми з дітьми чекали у автобусі, той під’їхав на важкій техніці – витяг. Тож дісталися до Путивльського ліцею №1 із невеликим запізненням. Іншим разом допомагали аграрії з ПП «Карла Маркса – 2». Крім того, що допомогли витягти автобус, ще й дорогу потім розчистили, щоб без перешкод довезти діток по домівках.
Але такі випадки – скоріше виключення. Зазвичай водії о 6.30 вже на роботі, о 6.50 їдуть на лінію, а о 8.15 вже привозять дітей до шкіл та садочків. Безперечно, складні поїздки трапляються, але школярі (навіть у ці два воєнні роки) сідали за парти – хоч на вулиці сніг, хоч дощ, хоч ожеледиця!
За це Юрій Маклаков, каже, щиро вдячний комунальникам та всім робітникам, що розчищають дороги взимку: техніка постійно працює, тож є можливість возити діток із сіл громади всю зиму. Загалом сільські дороги жахливі, зізнається він. І не дивно, адже на їх утримання треба чимало коштів, яких не вистачає під час війни.
– На щастя, техніка жодного разу не підвела, не ламалася! Справа у тому, що на початку великої війни, у 2022 році, віддали автобус, на якому я їздив, на потреби ЗСУ. Втім, дякуючи керівництву Путивльської громади, закупили новий шкільний транспорт, який працює відмінно, – підкреслює водій.
Тож хай дороги цих невтомних людей, що возять найцінніше, завжди будуть безпечними, сонячно-жовтий «залізний кінь» нехай буде незламним – як всі незламні мешканці нашого прикордоння і малеча, що продовжує навчання пори війну!
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації «Internews Network».
