Навіть у найважчі часи, під час війни, з’являються молоді активісти, які не бояться брати на себе відповідальність і прагнуть змінювати життя на краще. Одна з таких – Єлизавета Приходько, дівчина-активістка з Путивля, яка, незважаючи на юний вік, вже створює ініціативи, мотивує інших та працює над розвитком молодіжної політики.
Перший крок у світ активізму
Єлизавета зізнається, що поштовхом до громадської діяльності став її хрещений, який запропонував заснувати власну громадську організацію. Ця ідея швидко перетворилася на реальність. Водночас вона познайомилася з організацією GoGlobal, стала учасницею проєкту «Покоління перемоги», а згодом долучилася до інших ініціатив.
Сьогодні Єлизавета Приходько не лише бере участь в активностях, а й створює власні проєкти. Вона вірить, що молодь має діяти тут і зараз, бо інакше важливі зміни можуть не настати.
Обрати напрям чи довіритися долі?
Цікаво, що активізм для Єлизавети не був чітко спланованим рішенням. Вона просто довірилася долі та спробувала те, що підказувало серце.
– Я просто вважаю, що у житті треба спробувати все, що дарує доля, – пояснює вона.
Окрім цього, дівчина займається співом і танцями, розвиваючи себе всебічно. А у молодіжну політику вона прийшла природним шляхом – і тепер не уявляє себе поза цим напрямком.
Путивль і молодь: місія активістки
Єлизавета щиро любить своє місто і хоче зробити його кращим для молодого покоління. Вона прагне популяризувати молодіжну політику, адже бачить, що місцева молодь поки не надто активна.
– На жаль, у нашому рідному Путивлі молодь не завжди розуміє важливість молодіжної політики і не завжди готова діяти. Але у наші часи надважливо діяти тут і зараз, – впевнена вона.
Її мета – створити більше можливостей для молоді, показати, що ініціативність може змінити не лише громаду, а й усе життя.
Історія, що надихає
Окрім активної громадської діяльності, Єлизавета захоплюється історією свого рідного краю. Вона досліджувала традиції горюнської культури, співала у фольклорному колективі «Ярославна», а згодом на цю тему писала наукові роботи у Малій академії наук.
Для неї любов до історії – це частина її особистої ідентичності. Вона прагне дізнаватися нове про Путивль, бо вірить: розуміння минулого допомагає будувати майбутнє.
«Якщо не я, то хто?» – джерело мотивації
Незважаючи на щільний графік, дівчина не полишає активізм навіть у складні моменти. Наприклад, коли всі навколо радили їй зробити паузу перед підготовкою до НМТ, вона категорично відмовилася.
– Екзамен – це не привід закритися у чотирьох стінах з книжками. Я впевнена, що можна одночасно готуватися до іспитів і працювати в інших сферах, – каже вона.
Її мотивація – це розуміння реалій сьогодення та усвідомлення, що діяти потрібно вже зараз. «Адже якщо не я, то хто?», – наголошує дівчина.
Підтримка і перешкоди на шляху
За роки активної діяльності Єлизавета навчилася не зважати на критику. Вона знає: завжди будуть ті, хто підтримує, і ті, хто намагається відбити бажання щось робити.
– Я дуже вдячна своїм батькам, адже вони завжди поряд і завжди мене підтримують. Так само і у школі – вчителі завжди готові допомогти, – розповідає вона. – А ось на негативні коментарі я просто не звертаю уваги.
Як війна змінила погляд на життя?
– Можу сказати, що, певно, ми вже звикли до реалій сьогодення. І я не відчуваю тиску через воєнний стан, – запевняє Єлизавета. – Якщо щось стається, я це дуже швидко проживаю та йду далі вчитися та працювати.
Ця стійкість і вміння адаптуватися – ще один доказ того, що навіть у найважчі часи можна діяти і змінювати світ довкола себе.
Послання молоді
На завершення Єлизавета звертається до підлітків:
– Задумайтеся, скільки вам років і скільки можливостей відкривається перед вами. У нас є величезний потенціал – не марнуйте його. Використовуйте всі шанси, які дає вам життя, адже їх безліч, хоча, на жаль, далеко не всі ними користуються.
Єлизавета Приходько – яскравий приклад того, як молодь може змінювати суспільство. Її історія – це не лише про активізм, а й про силу характеру, любов до рідного міста і віру в те, що кожен може впливати на майбутнє.
Спілкувалась Анна Сахарова
(фото з архіву Єлизавети Приходько)
