Бачити і усвідомлювати такі людські трагедії та прощання із загиблим воїном на фоні неймовірної весняної природи якось особливо боляче. Білим квітом розкошують яблуні, квітне бузок. Навколо – смарагдова, ніжна зелень… І лишень похмуре небо роняє скупі сльози дощу… Проте, не стримуючись, плачуть згорьовані люди – не приховуючи скорботи від втрати рідної, близької людини – нашого Героя-земляка, що повернувся на щиті. Попри всі сподівання, що живий…
Дмитра Гасевського спільнота прийшла проводжати 3 травня. Живим коридором, на колінах люди зустрічали кортеж, а слідом їхали автівки із прапорами України.
Після прощальних слів від військових, від заступниці міського голови Лариси Приз та від старости села Руднєве Наталії Шаповалової ще кілька хвилин чекали на батька (що теж зараз боронить Україну у лавах ЗСУ) – який поспішав на похорон сина. Важко передати його горе і розпач, а також біль рідних, які втратили Дмитра.
Заплакало травневе небо – плачемо і ми від цієї незбагненної втрати. Наші глибокі співчуття родині загиблого, сил рідним і близьким пережити цю трагедію. Дмитру – світла і вічна пам’ять! Спочивай у Царстві Небесному, наш Герою.
