Сьогодні, 30 липня, путивляни, вся громада, із глибоким сумом провели в останню путь свого земляка, вірного сина України Максима Головіна.
Народився він у 1979 році, своє дитинство провів у селі Пятишкіне, а шкільні роки і юність – у Путивлі. Навчався у Путивльському професійному ліцеї за фахом «муляр-пічник». Максим Миколайович працював на різних підприємствах України.
Із глибоким болем сприйняла спільнота звістку, що 24 липня наш захисник, 45-річний воїн Максим Головін загинув, обороняючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави у населеному пункті Комишуваха.
Із сумом та пошаною Путивльська громада схилила голови перед світлою пам’яттю Максима Миколайовича. Коли його привезли до міста, кортеж зустрічала колона автівок з прапорами. А церемонія поховання відбулася у Путивлі, зібравши сотні людей, які прийшли віддати шану полеглому воїну.
Від ранку до будинку, де жив Максим, стікалися люди – рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та військові. Всі вони прийшли розділити невимовний біль втрати та висловити співчуття родині. Важко стримувати сльози, дивлячись на згорьовану мати, жінку, дітей та близьких, для яких ця втрата є непоправною.
Поховали загиблого воїна на Алеї Героїв на міському кладовищі. Біля свіжої могили відбувся мітинг-реквієм. Зі словами скорботи та вдячності виступили представники місцевої влади, Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Його згадували як відданого чоловіка, мужнього воїна, людину з великим серцем. Він був сумлінним, працьовитим, щирим у спілкуванні та доброзичливим до людей.
Під потрійний залп салютної команди та під Державний Гімн України, який пролунав над кладовищем, тіло Максима Головіна було віддано землі.
Україна втратила ще одного свого захисника, але пам’ять про Максима та його подвиг житиме вічно у серцях тих, хто його знав, і в історії нашої країни. Він назавжди залишиться для нас символом незламності духу та патріотизму. Вічна пам’ять Герою!
Тетяна Каушан, фото автора
