24 серпня українці святкують 34-ю річницю Незалежності України – одне з найважливіших державних свят. Як воно зародилось? Чому таке важливе?
Саме 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення Незалежності України. Цей документ визначив створення незалежної Української держави, і був відповіддю на багаторічні прагнення українців до свободи. Через майже чотири місяці, 1 грудня 1991 року, на всеукраїнському референдумі понад 90% громадян, а саме 28 804 071 людей, підтвердили своє бажання жити у вільній країні. Ця історична подія стала фінальною крапкою у процесі розпаду Радянського Союзу, відкривши нову сторінку для України, як суверенної держави на міжнародній арені.
Чернетку Акту проголошення незалежності України Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко створили 23 серпня 1991 року, записавши текст у звичайному шкільному зошиті. Для важливого документа обрали термін “акт”, вважаючи на те, що “закон” звучить надто буденно. На тексті Акту депутати зробили декілька підписів із гаслами: “Слава Україні”, “Ще не вмерла і не вмре”, “Від сьогодні — будьмо”.
Однак, шлях до свободи для України був буремним та довгим. Акт проголошення Незалежності в 90-х був не першою спробою країни здобути самостійність. Упродовж XX століття різні частини та регіони країни заявляли про створення власних держав. Зокрема, в 1918 році з’явилися Українська Народна Республіка, Кубанська та Західноукраїнська народні республіки. Однак ці державні утворення довго не втримались, Кубань і УНР перейшли під владу більшовиків у 1920 році, а західноукраїнські землі були поділені між Польщею, Румунією та Чехословаччиною в 1919 році.
У 1939 році виникла Карпатська Україна, ця невелика держава за рік до цих подій отримала автономію у складі Чехословаччини. Проте вже в ніч на 14 березня угорські війська разом із гітлерівськими силами вторглися в регіон, і незабаром його повністю окупували.
Ще однією важливою датою в історії стали події 30 червня 1941 року. Тоді у Львові Ярослав Стецько від імені ОУН оголосив про відновлення Незалежної України. Однак, німці швидко придушили цю ініціативу, а членів ОУН очікували арешти та розстріли.
Лише 24 серпня 1991 року, після 50 років боротьби, Україна остаточно здобула Незалежність, яку зараз відстоює у війні.
Польща і Канада стали першими державами, які визнали незалежність України. У перші тижні після референдуму незалежність також визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати й інші впливові держави. До кінця січня 1992 року перелік налічував більше ніж 90 держав світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.
Перший військовий парад з нагоди Дня Незалежності України провели 24 серпня 1994 року. Його приймали начальник Київського округу Іван Біжан та міністр оборони Віталій Радецький.
День Незалежності України святкують і за кордоном. Представники української діаспори проводять акції, мітинги, флешмоби, концерти. А після повномасштабного російського вторгнення святкові заходи стали поєднуватися з акціями підтримки України та ЗСУ.
Сьогодні День Незалежності має особливе значення. Це не лише спогад про минуле, а символ теперішньої боротьби за свободу, землю, мову та право жити у власній державі. Війна з росією показала, що незалежність — це не даність, а щоденна боротьба і відповідальність.
Це свято водночас є вшануванням тих, хто віддав життя за Україну, і підтримкою воїнів, які продовжують боронити країну. Воно нагадує: незалежність — це наш вибір і наша сила, а майбутнє України залежить від єдності та віри у перемогу.
Джерело: Суспільне Культура
