25 січня на 71-му році життя зупинилося серце Віктора Звагельського – видатного науковця, краєзнавця та щирого патріота нашого краю. Для Путивля він був не просто дослідником, а людиною, яка повернула місту його статус світового центру вивчення «Слова о полку Ігоревім».
Віктор Звагельський належав до тієї рідкісної касти інтелектуалів, які вміли поєднувати суворість архівного документа з естетикою художника. Його смерть – це втрата цілої епохи в дослідженні літописної минувшини Сіверщини.
Людина, яка «прочитала» Путивльську землю
Хоча Віктор Борисович народився в Сумах, його наукове серце належало Путивлю. Саме він став достойним наступником справи професора Павла Охріменка, очоливши словознавчі студії на Сумщині.
Для путивлян ім’я Звагельського нерозривно пов’язане зі «Словом о полку Ігоревім». Завдяки його енергії та авторитету наше місто перетворилося на науковий майданчик. Із 13 знакових конференцій, присвячених цій перлині літератури, 7 відбулися саме в Путивлі. П’ятьма останніми він керував особисто, збираючи в стінах нашого міста провідних вчених України та світу.
Завдяки копіткій праці Віктора Борисовича були фактично «повернуті з небуття» середньовічні шляхи та переправи на Сеймі, уточнена географія походу князя Ігоря.
Він особисто брав участь у дослідженні археологічних пам’яток Путивльщини, доводячи значення нашої землі як стратегічного центру Середньовіччя.
Під його керівництвом створювалася славнозвісна праця «Сумщина в іменах», куди увійшли біографії багатьох видатних земляків.
У 2000 році Путивльська громада віддячила вченому, присвоївши йому звання Почесного громадянина міста Путивль. Також він був удостоєний високої відзнаки «Золота Ярославна» — нагороди, яка символічно пов’язує дослідника з головною героїнею твору всього його життя.
Донька вченого, Ольга Звагельська-Чирва, згадує батька як людину, яка навчила відчувати межу між справжнім і порожнім. Це відчуття справжності Віктор Борисович вклав і в свої праці про наш край.
Фотоколаж: СумДУ
